Фанера – універсальний матеріал, що використовується у будівництві, меблевому виробництві, суднобудуванні, виготовленні тари. Широке застосування в цих сферах вона отримала завдяки своїй екологічності, легкості, міцності, а також хорошим показникам шумоізоляції та повітропроникності. Виробництво фанери – складний багатоетапний процес, що потребує великих капіталовкладень. Про те, що потрібно для відкриття маленького заводу з виготовлення фанери, в яку суму це обійдеться і коли окупиться, мова піде далі.
Процес виробництва фанери
Сировиною для виготовлення цього матеріалу служить лущений натуральний шпон берези або хвойних порід дерева. Якщо у планах у підприємця відкрити власний завод з виробництва фанери, то доцільно вибрати для нього відповідне місце.
Головний критерій – наявність поблизу лісозаготівельних підприємств. Везти сировину здалеку невигідно, це підвищить транспортні витрати, збільшить собівартість продукції та призведе до того, що виробник не зможе запропонувати конкурентну ціну на свій товар.
Перший етап, який проходить деревина, потрапляючи на завод – гідротермічна обробка. Сировину поміщають у спеціальні бетонні басейни з нагрітою водою та витримують не менше доби. Це робиться для того, щоб надалі полегшити процес лущення – у дерева тимчасово знижується твердість та підвищується пластичність.
Після попередньої обробки сировина для виробництва фанери надходить на ділянку розкручування, де здійснюється зняття кори з кряжа, його поділ на чураки. Потім такі заготовки розпилюють по спіралі, отримуючи шпон. Готовий шпон підсушують, складають у стоси так, щоб напрямок волокон чергувався у кожному листі і відправляють на ділянку склеювання.
Спеціальна машина наносить на листи шар клею. Потім шпон збирають у пакети, складаючи по черзі оброблені та не оброблені клеєм листи, і відправляють на холодне пресування, де вони дуже щільно стискаються. Через деякий час заготівлі подають на ділянку гарячого пресування, де вони стискаються під великим тиском при високій температурі. Після цього фанеру піддають механічній обробці (шліфують), якщо цього вимагає технологія і покривають за потребою спеціальною плівкою – ламінують.
Сорта, різновиди та марки фанери
У виробництві фанери використовуються склади на основі меламіну, фенолу або полівінілхлориду. Така фанера має протиковзний ефект, відмінно протистоїть воді, відрізняється високою зносостійкістю. Її використовують під час виробництва автотранспортних причепів, трейлерів, контейнерів, залізничних вагонів, катерів, яхт; при виготовленні торгових меблів та обладнання, оздобленні приміщень тощо.
Важливо! Для зберігання фанери необхідно створити особливі умови. Матеріал необхідно зберігати в горизонтальному положенні, не допускаючи потрапляння прямих сонячних променів та вологи на його поверхню.
Що стосується механічної обробки, фанера може бути нешліфованою (НШ), шліфованою з одного боку (Ш1) та з двох сторін (Ш2). За наявності та обсягу браку на поверхні готового матеріалу фанеру поділяють на кілька сортів, починаючи з елітного (сорт Е), що передбачає відсутність видимих пороків, і закінчуючи четвертим сортом, що допускає будь-які виробничі дефекти. Вид клею, що використовується у виробництві, визначає марку виробу:
- ФСФ – фанера, виготовлена з використанням смоляного фенолформальдегідного клею. Має підвищену водостійкість, застосовується для внутрішніх оздоблювальних та будівельних робіт, а також на ділянках з підвищеною вологістю.
- ФК – фанера, шари якої проклеєні карбамідним клеєм. Має низькі показники водостійкості, в умовах високої вологості швидко набухає та втрачає форму.
- ФБ – фанера, просочена перед склеюванням бакелітовим лаком. Такий матеріал можна використовувати для роботи навіть в умовах агресивного середовища, вона витримує вплив морської води, лугу, різних мікроорганізмів.
За призначенням фанера буває будівельної, корабельної, авіаційної, автомобільної, опалубної і т. д. Для внутрішнього чистового оздоблення стін, стель і підлог у приміщеннях сьогодні часто використовують декоративну фанеру, виготовлену з цінних порід дерева. Вона має тришарову структуру: конструктивний, власне декоративний та захисний шар.
Виробництво декоративної фанери передбачає застосування різноманітних технік декорування поверхні матеріалу. Це може бути формування борозен, що імітують структуру дерева, колеровка, моріння, випалювання тощо. Щоб виробляти якісну конкурентоспроможну фанеру, знадобиться сучасне високотехнологічне обладнання та кваліфікований персонал.
Виробниче обладнання
Устаткування для виробництва фанери, представлене сьогодні на ринку, відрізняється за продуктивністю, комплектацією, необхідною площею, потужністю, характеристиками готової продукції, а також обсягом ручної праці.
До складу лінії входять лущильні верстати та сушарки для шпону, різальні верстати для дощок, багатодискова круглопильна пилка, верстати для нанесення клею, підпресувальник, гарячий прес, шліфувальна машина. Для встановлення обладнання знадобиться приміщення площею приблизно 1500-2000 кв. м, що має висоту стель не менше 7,5 м.
На такій лінії можна виробляти фанеру формату 1220×2440 мм з використанням листів товщиною від 3 до 30 мм. Кількість шарів може бути різною, але не менше трьох. Додатково потрібно придбати паровий котел для преса, трансформатор, вилочний навантажувач та ємності для гідротермічної обробки деревини.
Для забезпечення роботи лінії потрібно 28 працівників за зміну, серед яких: лущильники, нарізники шпону, технолог, начальник виробництва, оператор гарячого преса, вантажники тощо.
На замітку: європейське обладнання коштує значно дорожче. Наприклад, тільки лущильний верстат для шпону, необхідний у процесі виробництва фанери, італійського виробника «Corali» коштує близько 1 млн. грн.
Втім, обладнання не єдина турбота підприємця, який вирішив започаткувати власне виробництво фанери. Важливо знайти придатне для цеху приміщення та підготувати його до роботи.
Вимоги до приміщення
Рекомендується відкривати таке виробництво поза населеними пунктами. Бажано – у місцях з розвиненою транспортною мережею. Вирішальну роль, як зазначалося, має відігравати близькість до джерел сировини. Процес виготовлення фанери супроводжується сильним шумом і вважається шкідливим для працівників через токсичність використовуваних клеючих складів.
Крім того, таке виробництво вважається пожежонебезпечним, оскільки вихідна сировина – деревина – є легкозаймистим матеріалом. Всі ці особливості слід враховувати під час проектування міні-заводу. Між складськими, виробничими та побутовими приміщеннями мають бути капітальні стіни. У приміщенні обов’язково є наявність аварійних виходів. Під час облаштування будівлі слід керуватися «Правилами техніки безпеки та виробничої санітарії для деревообробних цехів».
Розрахунок прибутковості
Щоб зрозуміти, наскільки вигідним може бути утримання невеликого заводу, слід зробити приблизний розрахунок витрат, пов’язаних з виробництвом фанери та зіставити отримане значення з розміром доходів, які можуть принести така діяльність. Витрата сировини виробництва 1 куб. м фанери складає 2,4 куб. м берези або 2,75 куб. м хвої.
Витрата клеючої речовини залежить від виду пресування та від того, який клей використовується. У середньому на виготовлення 1 куб. м фанери йде 54 кг. карбамідного клею при гарячому склеюванні та близько 70 кг. – при холодному. Якщо використовується фенолформальдегідний клей, витрата становить 35 кг. при гарячому склеюванні та до 70 кг. – при холодному.
Собівартість виробництва фанери визначається комплексно: враховується матеріаломісткість, енергоємність (витрата вугілля, електроенергії), трудомісткість (зарплата робітників), амортизація основних фондів, орендна плата тощо.
Собівартість фанери у різних виробників відрізнятиметься. Це тим, що використовується різна сировина, застосовуються різні джерела енергії. Так, одні для термічної обробки деревини використовують котельні, що працюють на вугіллі, інші – на газу, треті – на мазуті, а четверті – на відходах деревообробки.
У середньому виготовлення 1 куб. м нешліфованої фанери марки ФК витрачається близько 4 000 гривень. У цьому її ринкова ціна – від 6000 гривень за куб. м. Якщо підприємство вироблятиме 50 куб. м фанери на місяць, розмір чистого прибутку складе 100 000 гривень. Враховуючи, що на запуск виробництва потрібно витратити не менше 3 млн. гривень, проект окупиться за 3-4 роки.
Виробництво фанери – серйозний бізнес. Починати кар’єру підприємця з такого масштабного проекту дуже ризиковано, навіть якщо є надійні джерела фінансування. Побудувати та утримати на плаву велике виробниче підприємство під силу тільки досвідченому господарникові. Тому починати доцільно з відкриття невеликого цеху чи міні-заводу і лише згодом, відпрацювавши всі технологічні процеси, налагодивши постачання та збут готової продукції, нарощувати обсяги виробництва.